Прибулець

Зазирає  у  двері  прибулець
З  ночі  –  першої  в  цьому  сторіччі.
Вже  –  майбутнє,  чи  все  ще  минуле?
В  тих  питаннях  –  самі  протиріччя.
За  грошима  ми  визнали  чари,
За  коханням  –  залишили  владу.
Навкруги  позбирались  примари.
Мої  сумніви  –  то  їх  принада.
В  ніч  цю  зимну  так  затишно  з  ними,
З  їхнім  марним,  оманливим  сяйвом.
Вони  стогонами  голосними
Перехожих  розлякують  зайвих.
Я  вдивляюсь,  прибульцю,  у  тебе  –
Твої  очі  –  як  ніч  –  непроникні.
Зачекалось  напевне  вже  небо  –
Трохи  ще  постоїш  ти  –  і  зникнеш.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Ігор Крикотун