В осінньому лісі – під сонцем останнім –
Безжурно блукає замріяна смерть,
І листя, вже зморене довгим чеканням,
Від дотику вітру – летить шкереберть.
Над жовто-багряним мереживом тління
Панує тут шурхіт – легкий, наче спів.
Без жалю, без сумнівів, з чистим сумлінням
Життя – засинає до кращих часів.
Надії, страхи, сподівання – забуто,
Усім пориванням – покладено край.
Вже скоро – настане розлючений лютий –
І – десь там за ним – метушливий розмай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Ігор Крикотун