НЕЗАРІКАЇН

Не  зарікайся,  незарікаїне!
Плід  вже  налився  соком  спокус.
Розум  блукає.  Світ  –  неприкаяний.
Не  забариться  зміє-укус.

Божа  правиця,  що  нарекла  мене
Совістю,  Серцем,  Словом  з  Небес,
не  вбереже  від  блуду  по  ламаній
розум  розпусний,  з  ним  –  і  тебе  ж.

Тропи  медові  –  рідні,  торовані
стежать  і  зводять  на  манівці.
Байдуже  –  пішки,  верхи  на  ровері  –
зрештою,  вкотре  зламано  ціль.

Все  ж,  не  здавайся:  мчи  серпантинами!
Знаю,  свинцевий  –  кожен  твій  крок.
Каїне,  брате,  бачу,  що  ти  мене,  
знайдеш,  зберігши  віру  і  кров.

Скільки  б  спокуси  серце  не  плавили,
перемінивши  сотні  одеж,
вірю,  що  станеш,  Каїне,  Авелем.
Небо  прихилиш.  Спокій  знайдеш.

©  Сашко  Обрій.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Олександр Обрій