Із неоліту, саме із Трипілля
Нам стала вишиванка добрим дивом.
Це славне та магічне рукоділля –
З енергією світла й позитивом.
Свою любов – найкращий подарунок,
Всім серцем мама вишивала дітям,
Молитву вклала в кожен візерунок –
Частинка мами стала з ними жити…
Давала сину оберіг-молитву,
Щоб він був дужим у бою і вправним,
А раптом кулею зачепить в битві -
То вишиванка зцілить його рани…
І зберігали вправні господині
Свої секрети вишиванки свято,
Мистецтво з покоління в покоління
Своїм нащадкам вміли передати.
Сучасні зараз вишиванки носять,
Та все ж на оберегу всемогутнім
Зійшлись троянди, маки та колосся –
Теперішнє. Минуле . І майбутнє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка