Спішать роки мої шалені,
Злетівши в небо над селом
І в круговерті повсякденній
Мені махають вниз крилом.
Вже не повернеться ніколи
Дитинства безтурботний час
І ті роки, коли до школи
Вели мене у перший клас.
Вже не повернеться і юність,
І молоді мої літа,
Бузку весняного духмяність,
Наївність щира й простота.
Кохання перше, поцілунок,
І ті веснняні солов’ї,
Ромашки польові в дарунок,
Й світанки росяні мої.
Рушник весільний і обручка,
Й щаслива материнства мить,
Коли родився син і дочка..
О як же час оцей летить!
А потім чорна в житті смуга,
Де обривався вже терпець,
Долі випробувань й наруги..
Роки журби.. Та хай їм грець!
Нові світанки в хмарнім небі
Все в даль несуть мої літа.
Не повернутись їм, далебі.
Цвіт сивий коси запліта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2020
автор: Ольга Калина