Ноче, моя чорношкіра коханко -
Випий отруту, ляж поруч зі мною.
Ми – цілий всесвіт, до самого ранку –
Будемо ятрити віссю земною.
Спалить обох нас пекельне кохання,
Біль розіпне – неминуча розлука.
Ближче і ближче смертельне світання –
Не відпускай же, тримай мою руку.
Все, що чекає – всі біди і лиха,
Добре обом поіменно відомі –
Що ж ти шепочеш, тремтливо і тихо,
В цьому, у тьмі потонулому, домі.
Це – лишень буде, забудь же про втрати.
Місяць і зорі на дах опустились.
Спи, моя ніч, буду я вартувати,
Щоб щось недобре тобі не наснилось.
Нині всі марення наші – доречні,
В них, як в безодню, душа моя лине.
В час, коли сонце зійде, безперечно –
Хтось із нас двох неодмінно загине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2020
автор: Ігор Крикотун