Скрипить висока тополина.
Тремтить листочками й гілками.
Немов виглядує дівчина,
Свого коханого роками.
А поруч - в пишний цвіт калина,
Немов до шлюбу вся убралася!
Позаздрила їй тополина.
Зітхнула гірко й захиталася.
ЇЇ скрипіння стоголосе -
"Я і помру, тебе чекаючи,
Вже посивіли мої коси,
Тебе сто років виглядаючи"
Ну що ж, така доля судилася.
Не всі щасливі, як калина.
Серце від жалю не розбилося.
Скрипить і далі тополина...
18.05.2020р. 07-32
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: НАСТУРЦІЯ