Каштанова свіча мліє на сонці,
Бринять скрізь бджоли, збираючи нектар.
Зі свічкою кохання наодинці
Прямую в літо, стримую в серці жар.
А в тілі б’ється патока любові,
Її голублять у спомині думки.
Міцні обійми щирі вечорові,
То були ми з тобою, а чи не ми?
Падала зірка ясна стрімко з неба,
Іскристий розсип у грудях раював.
Жити в гармонії всіх душ потреба,
Хто та що б про те у голос не казав.
16.05.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Валентина Ланевич