Я п"янію, твій чуючи стогін,
В тіла пластику входячи тілом.
В наших схрещеннях ВСЕ і НІЧОГО.
Ми зірками у небо злетіли
І упали на вранішні роси,
Мов вуглини з каміну на килим...
...це весна, перелита у осінь
Несподівано, поки скінчили
Евтаназію грані можливос-
ті, немов розчинились обоє
У екстазі, що справді є диво з
Див, коли володію тобою...
...і палили тілами, палили...
...і палали вогнями, палали...
Як кохання виснажує сили!..
Їх нарівно багато і мало,
Мов незвіданим слоганом пишеш,
Суть якому п”яніючий розум
Осягне в неосяжному вірші...
...і потому писатиме прозу.
*малюнок Надії Капінос до одної з моїх книг*
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120051506708
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Серго Сокольник