Сіріє втомлений вечір,
Він весь промок під дощем.
А я обіймаю твої плечі.
Закутую теплим плащем.
Зникають десь перехожі,
Їх налякали сірі дощі.
Дні похмурі на тебе не схожі,
Світло горить в твоїй душі.
Ти увібрала красу від природи,
Що дарували небеса.
Ти чарівна за будь-якої погоди,
Мене полонила твоя краса.
Ти збирала закохані мрії,
Ловила у небі зірки.
Додавала світлі надії,
Ніжно обіймала біля ріки.
Ти відшукала своє щастя,
Кохання в серці гомонить.
Воно зцілює, як причастя,
І як зріле вино - п'янить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Віктор Варварич