1
Я поїхав далеко за місто,
Де немає в мереж покриття,
Там, де небо гладеньке і чисте,
А хмаринки - піна́ для бриття.
2
І стою, як опудало в полі,
Розчепіривши руки убік,
І дурію від подиху волі,
Яку всотує спрагло душа.
3
Потім зник із усіх полів зору -
Коли ліг у густу зелень трав,
(перед тим тільки глянув наскоро
чи купу там хтось не наклав).
4
Я лежу... і пульсує все небо,
Від потужного серцебиття,
Хочте - звіть це "ЕФЕКТОМ ПЛАЦЕБО",
Але справді: так легко стає!..
5
Тут так пахнуть аптекою трави,
Свіжий вітер ментоловий дме...
Золотиста таблетка яскраво
Сонцеточить свій вітамін "D"
6
Благоденствують всі в тому світлі -
Комашня і жучки-павучки,
І дзвенять у хмільному повітрі
Жирні мухи. А я все лежу...
7
До-овго тягнеться час, наче гумка,
І травинка - зелена на смак!
Раптом в голову вскочила думка,
Шо живу я не там і не так!..
8
Тут розвіялась будня рутина
У безмовній жаркі́й тишині,
І бляшанкою стала машина,
А смартфон... - безпонтовий брусок !
9
Та настирливі привиди з міста, -
(Рій придурків, сволот і зануд),
І сюди спромоглися долізти
І дістати мене навіть тут !..
10
В мене рідко бувають "заскоки",
Та приїхав я саме за цим :
Просто крикнути тут:"Д-А-Й-Т-Е С-П-О-К-І-Й !!!"
Та поїхати знову назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: S.V.P.