Тяжкий жах втрати мою душу охопив.
І сльози полились струмками в море...
Тебе вогонь кохання миттю осліпив.
А мою душу осліпило горе.
Ні фотографій, ні речей не залишив.
Все виніс геть ти, до чужого дому.
Кохання наше ти спалив й розпорошив
По світу! Сам пішов в даль невідому.
Ну що ж тут вдієш ? Обірвалась щастя нить.
Напевно була ніжною й тонкою.
...Не знаю тільки я , навіщо далі жить?
Нащо миритися із самотою...
15.05.2020р. 10-00
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: НАСТУРЦІЯ