Ось і вісімнадцять! Все життя, мов квіти!
Білі босоніжки, платтячко блакитне!
Свіжий вітер щастя груди переповнив,
На життєвій стежці-жодних перепонів!
Двадцять вісім скоро! Все, здається, можна.
Щось пішло не так... Якось все тривожно...
Шкіряна косуха, джинси і мобілка.
Раптом розумієш, десь вже є помилка.
Тридцять п'ять... Скоріше треба щось робити!
Бо життя минає, час вже гарно жити!
Перший негатив. Доля грає в карти...
В неї програєш. Але ще в азарті!
Сорок два... У грудях знову свіжий вітер.
Як відважна Леся, хочеш сіять квіти.
Не бентежить зовсім, чи ці спроби вдалі.
Знаєш апріорі, що чекає далі...
Сорок вісім?... Точно? Я щось пропустила...
Та не може бути.. Ще не доносила
Платтячко блакитне, джинси і косуху.
З долею не граю. Вже бракує духу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Vita D.