[b]Проміння сонця –
мов кохані очі.
Ласкавий усміх,
погляд той привітний.
І линуть квітом
почуття дівочі.
В щемливий спогад –
волошкове літо…
На тій стежині
серед трав шовкових,
Де мак у полі
розквіта багрянцем,
Зустріла доля
очі волошкові –
Забилось серце
у незнанім танці.
Ромашка мило
щебетала житу,
І дихав світ
того кохання жаром.
Проміння сонця
будуть вічно жити
В коханім серці
волошковим чаром. [/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка