Я у полоні своїх почуттів
І тільки там так хочу бути –
У світі пишних незнаних чуттів,
Яких не стерти, не забути.
Я у полоні незримих надій,
Так хочеться, аби вони реальністю стали,
У полоні світлих, палких подій,
Так хочеться, аби ці спектри швидше настали.
Я у полоні неземного кохання
І тільки там так хочу застигнути,
І не відчувати прикрого зітхання,
І це, і те – важливе все встигнути.
Я у полоні дивовижних дій
І так хочу, аби ці сплески не припинялися.
У зливах миттєвих взаємодій
Я так хочу, аби ці струни не зупинялися.
Я у полоні безмежних відкриттів
І тільки там так хочу плавно потонути –
У полоні неосяжних відчуттів,
Там, де мить назад неможливо повернути.
25.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Оля Тимошенко