Коли спали ще роси,
Коли схід просипався,
І легенький серпанок
Подавав голоси.
Тато косу мантачив
І на луг направлявся,
Щоби трави раненько
У покоси лягли.
День розплющував очі,
Вітерець гнав серпанок.
Роси падали долу,
Грала пісню коса.
Поховалися зорі,
Що були серед ночі.
Пахло скошене сіно,
Позникала роса.
Тато кінчив косити,
Повертався додому.
А покоси духмяні
Напували село.
Як же хочеться впасти
Мені в трави самому,
Пригадати дитинство,
Як давно це було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Віталій Назарук