чи ви ніколи не блукали й не губилися,
чи не були молодими?
чи не були маленькими братиком чи сестрою,
що за ними шукаючи, старший брат чи сестра
тривожаться, бігають, плачуть
і не мають хоробрости спати вночі?
чи ви – яких ще доказів чи прикладів вам треба?
чи ви набили ґулю й подряпали коліно,
що ввечері, пригадуючи цей жах,
боїтеся заплющити очі?
моя маленька, все добре, засинай.
думаєш, ти вже доросла?
ти мислиш, як доросла мавпа.
не думай, що ми, як шкарпетки в пральній машині,
нічого не можемо, нічого не вдіємо,
нічого не повинні, і ні в чому не винні,
а лиш віддаватися хвилям, миттєвостям
та цим безименним жирним тюленям,
що хто зна звідки вилізши записуються в друзі
і б'ють себе, мов бургомістри, ластами по пузі.
– чи як ще сказати малій дитині,
що вона – як шкарпетка в пральній машині?
усвідомте цей факт, крутіть його так і сяк,
крутітеся й самі, доки гепнетеся на землю.
побачимо, як ми на це подивимося:
може, зробимо з цього трагедію.
чи ви коли-небудь брехали,
як співає співоча пташка:
безкорисливо, натхненно, аж самозабутньо?
ніхто вам не вірив, мабуть,
та всі плескали, мов дурні чи зачаровані:
ця ваша усмішка робить правдиві дива,
і ніхто не помітив би навіть,
коли б ви втекли з мішком за плечима,
і з їхнім добрим ставленням,
і з їхніми грошима.
ви смієтеся: он яка довіра!
моя крилата слава летить, немов сокира,
на поміч трударям совкової епохи.
о, ви розумна! чи не могли б ви трохи
порозумнішати? чи не пристойно було б
наприклад, варити борщ не в голові, а в каструлі?
армагеддон наближається: щоб полити грядку цибулі,
викликаєте дощ, і зливу, і навіть всесвітній потоп.
правда: ми живемо, доки не ляжемо в землю.
не вважай на ворожість недосконалого світу!
а коли вже вважати, треба страшенно страждати,
як страждали герої еллінської трагедії:
електра, едіп, філоктет. я вже маю таку ідею:
втілити вас у мармурі, як чарівницю медею.
о, то буде трагедія! в фіналі програють обоє.
– кому: одне одному? долі? волі прадавніх богів?
дайте продумати. вигукну:
о, я нещасний! якби ж то я знав – не розбив
тиші цієї дзвінкої: складної, скляної, смішної!
а ви, як ця втілена розбита колишня тиша,
підносите руки й співаєте: я не там, але зараз я тут.
не бійтеся: я – найскладніша, найсильніша і найвидатніша
система, заснована вчора для майнінгу криптовалют!
на тему In the name of tragedy, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2020
автор: Alisson