Дві душі

[b]На  площі  виступає  для  народу
Циганка  незвичайної  краси.
Закоханий  в  красуню  Квазімодо
Для  неї  зробить  все,  що  не  проси.

Він  з  Клодом  Фролло  виріс  у  Соборі,
Священника  вважав  опікуном,
Усе  життя  ділив  з  ним  радість,  горе
Та  стала  Есмеральда  їхнім  злом.

Священник  закохався.  Сили  неба!
Про  Есмеральду  мріє  повсякчас…
А  та  не  зводить  чорні  очі  з  Феба,
Який  її  від  викрадення  спас.

Циганка  Квазімодо  пожаліла,
Біля  стовпа  дала  йому  води.
У  дзвонаря  немов  з’явились  крила  –
Він  цілував  коханої  сліди…

Її  в  Соборі  він  сховав  від  страти.
Від  злих  людей,  як  міг  –  оберігав.
Глухий  дзвонар,  який  умів  кохати
Священника  за  смерть  її  скарав.

А  потім  їх  знайшли  в  одній  могилі
(Про  це  складають  у  віках  вірші.)
Навіки  разом  вже  тепер  спочили
Горбун  і  Квітка  –  дві  нескорені  душі…[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка