Мовчать світи… І спалено мости…
Захмарене гріхами, плаче небо.
А на якій планеті ходиш ти?
Я – між дощами й думаю про тебе.
А тут – весна. Зачумлена весна.
Їй цвіт оббило холодом розпуки.
Тут ірреальність, сплутана до дна,
Утомлена з тривоги і розлуки.
Це промінь скрес межи безодні хмар?
Чи сонцю відчинило вікна небо?
Наснивсь мольфар-музИка, той мольфар,
Що долею призначений для тебе…
Торкає губи променем живим
І ніжності вуаллю огортає…
Він розуміє погляд твій без слів,
Бо він - мольфар і все про тебе знає.
Ряхтить весна, заручена весна,
І зваблює, ясна, коханця – небо.
Любовний келих випито до дна,
Бо це - життя… і марю я - про тебе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)