Щоразу ідучи на ліво, а не прямо-
Гаряча пристрасть спрагою біжить.
На совісті твоїй поставить жирну пляму,
Не зможеш про́щення у неї заслужить.
Бо зради мить, залишиться моментом,
Тим дивним спогадом, хвилиною буття.
Ти слави не здобудеш і не станеш монументом.
Вона для тебе лиш поношене взуття.
А ти візьми забудь про неї вже-
Це не твоє, твоє завжди чекає.
То не твоя стежина й все навкруг чуже,
Нехай, проснеться совість й більше не блукає.
Хіба буваєш часто вдома?
Як не спитай все більше маєш справ.
В контактах є особа «Невідома».
Чому ж для неї підпис не обрав?
Та я чекатиму, чекатиму щоразу,
Прийдеш о першій, третій чи під ранок.
В душі тримаю не одну образу,
Ненавиджу тебе й твоїх коханок.
Терпітиму сьогодні, завтра зовсім трішки,
Свою брехню для неї відклади.
Не хочу бачити тебе й твої усмішки,
Ключі на столику тихенько поклади.
Живи без мене і відчуй той смак,
Коли життя по користі складеться.
Не ту обрав ти, дам для тебе знак-
Це не єдина, хто на тебе поведеться!
Чужа краса приваблює зненацька,
Все ідеально лиш буває напоказ.
Ти згодом зрозумієш, що то тільки цяцька,
Слова її для тебе як наказ.
Загадка в ній притягує казково
Лиш не надовго, це на певний час.
Як цукор манить тебе загадково
Та більше не помітиш в ній прикрас.
Вона ж залишиться не тою,
Фальшива вся, не мріяв ти про це.
Спокуса подала для тебе зброю
Бо підкупом зганьбив своє лице.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Dubova(Марина)