Уже й до мене осінь завітала,
Торкнулась білим пензликом чола,
Про пережите не мене спитала,
А з пам’яттю розмову повела.
До струн її крилом вона торкалась –
І спогади рікою полились…
Прочитаною книгою здавалось
Життя і те, чим я жила колись.
Там несподіванки буденні і святкові,
І хмарні дні, і крил стрімкий політ –
Все ожило на диво-рушникові
І цей непередбачуваний світ.
Радію я і осені, і веснам,
І сніговіям, і гучним громам,
І долі у життєвих перевеслах,
Котра мене у світі ще трима!
6.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Ганна Верес