Потягу вслід задивилась прощально,
Що у туманах ранкових зникав,
Ріжучи душу гудками безжально,
В спогади свіжі по рейках тікав.
Їхали разом в одному вагоні,
Я і супутник, й прожиті роки,
Він їде далі, а я - на пероні,
Час розставання настав все ж таки.
Що ж, але в серці завжди є надія,
Віра, що стрінемось десь у літах,
Наше життя - невідома стихія,
Долі, мов стрічки, несе по світах.
Сходимо з потягів, хтось їде далі,
Хтось з пересадками їде весь час,
Інші розлуки, любові, печалі,
Інші супутники знов біля нас...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Sukhovilova