Зашарівся світанок рум’янцем
В димній шалі з туману тихцем.
Був жаданим для зір він коханцем,
Залишився на згадку лиш щем.
Розпорошує вітер надії,
Що у серце закрались на мить.
Поповзли у душі раптом змії,
Їх кохання ніяк не приспить.
Обізвалась зозуля із гаю,
Кукувала на довгі роки.
Шугнув вгору, як жайвір, літаю,
Вдень ступлю, щоби світло нести.
Пр.
Ой, туман мій, туман, ти туманочку,
Не ховай ранок з перед очей.
Дай, зустріну його я на ґаночку,
Хай торкнеться з любов’ю плечей.
06.05.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Валентина Ланевич