Окрасо краю, Сіверський Донець,
Побачиш – не забудеш пишну вроду.
Несеш спокійно ти могутні води,
Красою вразив тисячі сердець.
Мов білі вежі – скелі крейдяні,
Край берега - змережані ярами,
В запла́ві – сиротинці з болота́ми.
Ось риба б’ється в синій бистрині,
Найбільше озеро твоє – Лиман.
Уквітчане лататтям чисте плесо,
Лиш чути хлюп отой рибацьких весел
Та інколи пройде катамаран.
Всі їдуть до Козачої гори,
А не в Єгипет, Грецію чи Сочі.
Приймають всіх бажаючих охоче
Місцеві Коробові Хутори.
Біля заплави – листяні ліси,
І лавра Святогорська у долині.
Краса велична Сходу України,
Бальзам душі - глибоководна синь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка