Кожен живе окремо
Створив собі правила
І операційну систему
В колі своїх вайбер-чатів
забув, як людей помічати
З собою спілкуєшся сам
Твіти, пошари, репости,
Жарти
Часом тупі
Часом, можливо, гострі
Лайкай світлини свої
Лайкай, щоб не залаяти
Лайкай, щоб не загавкати
Лайкай, щоб не завити.
Ми вже безнадійно давно
Закрилися у карантині
у самоізоляції від життя
Створили фейсбук-картину
А ви це нарешті помітили?
Знайома в далекому місті
Днями писала “як справи?”
Справи не те, щоб “як”
А ось вже її нестало...
Сказали короновірус
В іншої тато в лікарні,
В іншої спогади хмарні
В іншої життя шкереберть
І всіх нас чекає смерть...
А я абсолютно нічим…
А я на весь світ безпорадний
Боже, ти може відчим?
Щось зовсім не схожий на батька.
А я щось кажу, говорю,
Мовлю і ствержую в віршах...
Хоча, ну який я поет?
Але так набридла ця тиша…
ОлександрПанченко
Написано 5 травня 2020 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2020
автор: Олександр МкКола-вич