Це тільки постріл, постріл! Постріл...
Спонтанний постріл, який убив життя,
Пробив в тонких клітинах отвір –
Уже не чути любого серцебиття.
Ой! Скільки сліз гарячих, скільки крові.
І скільки зробити добрих справ уже... не встигнув.
Ой! Скільки згасло спалахів любові...
І тільки образ на фотографіях застигнув.
Це тільки постріл! Постріл… постріл, що обірвав шалену долю,
Прирік близьких людей на незгасимі муки.
І він вже не відчує ні обіймів, ані пташину волю...
І тільки згадки є про зустрічі й розлуки.
Це тільки спогади, не буде більше вже нічого.
А він лежить так незворушно у труні.
Не буде вже ні бачити, ні слухати нікого…
Не буде вже радіти лагідній весні.
Це тільки постріл... постріл! Постріл, який урвав когось,
Який зірвався так несподівано та грізно.
Йому плювати на бажання, мрії, на все, на щось.
Але знайдуть, хто його зробив, рано чи пізно.
20.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Оля Тимошенко