СТОМИЛОСЬ СЕРДЕНЬКО ДІВОЧЕ

Чому  томишся  у  печалі,
чому  знесилена  —  сумна?
Чому  не  ваблять  сині  далі,
чому  стривожена  така?

Невже  спіткало  долю  лихо??
Німа  печаль  взяла  в  полон
та  поглинає  спокій  тихо,
укравши  розмаїття  сон.

Твої  бездонні  карі  очі
хапають  знов  нестерпний  біль!
Стомилось  серденько  дівоче,
сумлінням  давить  чорна  тінь.

Не  запирайся  в  сірих  мурах!
Розправ  же  крила  та  й  лети…
Що  б  там  поганого  не  було,
не  залишай  образ  сліди.

Мандруй  світами  —  вільно  дихай,
шукай  омріяне  —  своє!
Мине  як  ніч  пекуче  лихо,
любові  мальва  розцвіте!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Олег Крушельницький