Вітер – бешкетник. Квітень на сум провокує.
Зимно, хоч плач. І надворі похлипує дощ.
Ти – мій невільник. Я – болячки полікую
Витертих крил від безглуздих буденності нош…
Крутить щоденно дійсність верткі коліщата.
Наші слова вже напевне у серці хтось мав.
Вкотре ті самі неба розпластані шатра,
Вкотре зірок позолочена часом тасьма.
Сяє над нами вічність. Усе, як належить.
Місяць мовчить. А любов залишає сліди
В душах і в небі. Спалах емоцій бентежить…
Музики плач. Ми ще будемо разом, не йди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87442
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.08.2008
автор: Наталя Лазука