Щоб напитись вволю чар із вуст обом,
Між зірок на небі віднайшли ковша.
Місяць із-за хмари виглядав серпом,
Грала на сопілці юності душа.
Вітерець волосся кинув на плече,
Полетіли зорі в чорну далину.
Вдалині в міжхмар’ї вдарив хтось мечем,
Ніби натягнули громову струну.
Їх в полон забрала ніжна самота,
Не були страшні їм роси і дощі.
Кликало кохання у хмільні жита,
Бо сопілка грала кожному в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Віталій Назарук