Срібляста павутинь єднає.
Життя людей і рай, і ад.
Живемо, ближнього штовхаєм –
Жадоба, заздрість говорять.
Не чуємо Христа і Будду.
Нам все єдине, все собі.
Ми чубимося в світі всюди.
Руйнуємо все в боротьбі.
І в кожному у нас конфлікті
Є ледве зрима тонка мить,
Коли серця у нас відкриті,
Добро не можна зупинить.
01.05.2020 Дмитро Дробін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Дмитрий Дробин