Музикант

Вже  відхилилася  куліс  вуаль,
Почуто  буде  що  не  маю  й  гадки,
Очікувань  звивається  спіраль
Кудись  увись  і  не  чека  посадки.
Стоїть  на  сцені  мовчазний  рояль,
Виходить  музикант,  спинилась  тиша,
Рояль  для  музиканта  мов  ґрааль.  
Заграв  і  тиша  стала  вже  густіша.
Я  поринаю  у  безмежну  даль,
Де  час  і  часоплин,  і  часопростір,
З  обох  боків  я  бачу  там  медаль,
Де  янголи,  і  ті,  хто  повні  злості.
Мені  смакує  пристрасть  як  мигдаль,
І  ріже  трохи  стопи  мої  лезо,
З  обох  боків  є  темрява  проваль,
Не  можу  все  я  бачити  тверезо.
Кришталь  хоч  і  прозоріший  за  сталь,
І  в  нього  є  свої  правдиві  рамки  –  
Об  них  він  розбивається,  а  жаль…
Не  стану  клеїти  його  уламки.
Ти    –  щастя  мого  вічного  коваль.
Із  музики  не  треба  мені  смутку,
Здійми  увись  емоцій  вертикаль,
Допоки  ще  не  сіла  у  маршрутку.
І  усмішок  нещирих  ти  не  скаль,
Я  знаю,  не  твоя  я  зовсім  муза,
Твоє  життя  вміщається  в  рояль
І  він  тебе  ховає,  боягуза!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2020
автор: Ася Оксамитна