Я ще не встиг напитися любові,
Не докохав, не долюбив до дна.
Душа сміється в очі волошкові,
А доля плаче, бо в літах уже зима.
Я молоді літа свої розтринькав,
Гадав, що завжди будуть солов’ї,
А час моє життя журбою виткав,
Тягар років на плечі ліг мої.
Я ще не встиг напитися кохання,
Любові не допив хмільне вино.
От і стою на березі бажання,
А човник мого щастя вже відплив давно.
Я вслід йому гукаю – повернися!
А моє серце просить – підожди!
За горизонтом човник розчинився,
І слід його розтанув на воді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874169
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2020
автор: Микола Нагорний