Наповнивши життя сповна,
Час нас не лікує, а лише вбива.
Знов дощем тут плачуть небеса,
Знак, що навкруги тут вже весна.
Щодня ти бачиш цю картину,
Мов це пейзаж або портрет.
Розпізнай тут істину єдину –
Це ж лише життя фрагмент.
На кораблі життя з комфортом
Ти пливи, тримаючи вітрила,
Чи щодня лишаючись за бортом,
З часом будеш мати лише крила.
©Teodor Fanger
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874109
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2020
автор: Teodor Fanger