Я Вам пишу, так скромно і не сміло,
Мені простіше буде так сказать.
Що у душі повірте, защеміло,
Все недоказане не хочеться лишать
Мені пробачте, що пішла так швидко,
Лишив думки в саду на самоті.
Хотілось розпрощатися лиш тихо
Та мабуть не судилося мені
Я не хотіла, не бажала смутку,
Мабуть без нього вже не обійтись,
А тут прийшлось провести чітку смугу,
Щоб Ваші мрії і мої збулись
Але не поряд, порізно, незнано.
Де доля нам доріжку прокладе
І щастя посміхнеться так бажано
Та в кожного, як зіронька зійде
Мені пробачте, що прихід не вразив,
А просто стороною обійшов,
Мені не зручно. знаючи, що важив,
Для Вас,він щастям, що звучало знов
В житті буває не збулися мрії,
Ви, не сумуйте, що пішла ось так,
Листа писавши,так тремтіли вії,
Бо не хотіла ображати Вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873887
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик