Серед золотих пісків
Та палаючих вітрів
Він жевріє самотою,
У компанії з собою.
Він колючий, неприступний,
Мов король пустель могутній
Меч ужалить як торкнешся
І не скоро біль минеться.
А вона владарка літа,
Що ім'я її Жарквіта
Таємнича і пахуча,
Хоч під листям теж колюча,
Та росла не у пустелі,
А у свідскій каруселі
Там де хоч і не одна,
Та обманює вона.
І не стрінуться ніколи.
Розділяють їх простори.
Королеву й короля
Королівством є Земля.
Попри те вони навчають,
Всіх рослин-людей повчають
Кактус щирості гострот,
А троянда всіх красот.
В кожного із нас є вади.
Їх не можна забувати,
Проте варто пам'ятати:
Всім потрібно розквітати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Redimun