У сповиточку деяке ще листя,
Та білі вельони* вдягли уже сади,
Отарами тумани розбрелися –
Ранкову свіжість п’ють з роси й води.
Шпаки свої пісні переспівали,
Тепер горла тренують солов’ї,
Зозуля жде грози – не закувала,
Жалі в собі тамує ще свої.
Найперше жаби «кум» не будить ранку,
Й зорю вечірню мовчки зустріча,
Прибрався берег в пишну вишиванку,
Уперто поле кличе сіяча.
Упевнено береться той до діла,
Адже весняний день годує рік,
Тож молиться душа його й радіє:
«Нехай уродить краще, ніж торік!»
28.04.2020.
* – головне вбрання нареченої (фата).
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873830
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Ганна Верес