На острові Любові соловей
Не вимагає плати, ні овацій,
Це – божество народів всіх і націй,
Ще кажуть, що рідня йому Орфей.
Світанок будить голосом святим,
Від щастя зорі падають на хвилі,
І трелі ці розносяться на милі.
У річку задивилися хати,
Закохані провели ніч додому,
А вітерець з ажурною вуаллю
Побіг кудись мерщій у даль за даллю,
Молився соловей на дня ікону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873817
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Шостацька Людмила