У цьому світі складно не здаватись,
Проте такого вимагає мить,
І лінощам без тям не піддаватись,
Навіть якщо все падає, гримить,
Навіть якщо здається, що не відірватись від буденності,
Яка тут, там не має ні початку, ні кінця.
А хвилями втекти так хочеться тихенько від нікчемності,
Яка заковує всю ясність у тугі кільця.
А хвилями не хочеться ні бачити, ні чути.
А хвилями так хочеться здатись,
Переживань гірких, німих та грізних не відчути
І насолодам сильним віддатись.
А хтось невгамовно кричить: «Не можна! Здаватись не можна!».
А хтось думає – це тільки пафосні слова.
Із своїми/чужими думками живе людина кожна,
Від яких крутиться чи мутніє голова.
Не можна здаватись. Таки здаватись не можна –
Це правило, яке має бути в житті,
Інакше буде вся твоя миттєвість порожня,
Не буде різних струн у твоєму битті.
25.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873726
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.04.2020
автор: Оля Тимошенко