Ще рани не загоєні. Болять…
Уперта ж пам’ять душі розтинає…
З свинцем і кров’ю змішана земля…
Коліна ж Україна не згинає!
Нема святішого нічого,
Ніж воля власної землі.
В колонії і сонце чорне…
Сам Бог боротись нам звелів.
Чи ж маєм право забувати
Про тих, що впали у борні,
Супроти тих, хто грабувати
Йшов нас зі зброєю, в броні,
Хто нищив нашу волю й право,
У трупах… очі колупав
З облич «крутян», що йшли за правду.
З їх духу виросла УПА.
А перемога над Рейхстагом?..
Предовгий список наших мук:
Заслання, каторги, ГУЛАГи…
Чи вирок винесли комусь?!
Тепер ось правнуки «упівців»
Донбас наш кров’ю залили –
Там молоді бійці і в віці
Пройшли аеропорт, котли!..
Звучить насмішкою сьогодні:
«Москва шле в Київ гум конвой»,
Коли війна іде народна,
І душі сповнені тривог…
Попи у Лаврі промосковські…
Куди їх слово поведе?
Адже це Путіна службовці!
Де СБУ вкраїнське? Де?
27.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873688
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2020
автор: Ганна Верес