Сонцем обласканий день прихилився,
Вечір на землю тихенько спустився.
Місяць на човнику ніч зустрічає,
Чистими зорями небо палає.
В тиші натомлено все завмирає,
Лиш соловейко не спить, не дрімає.
Та ще цвіркун десь у сіні сюрчить.
Серце дівоче коханням горить.
Білії грона в акацій духмяні,
Хлопець дівчині зізнався в коханні.
В лоні любові їх очі палають,
Зорі по росах їм чари збирають.
Вже загорнулася в сон Боковенька,
Щось очерети шепочуть тихенько.
Повернуть для когось розгублені сни –
Про перше кохання і радість весни.
Зорі зімліють і тихий світанок
Променем сонечка вийде на ганок.
Трави похилі скупались в росі,
День посміхнувся цій ніжній красі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873635
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2020
автор: Микола Нагорний