Скільки б не було років,
Очі лишаються тими ж...
В тебе вони глибокі,
Дивляться в саму суть.
Темніють у непогоду,
штормуюють грізні та сірі,
як океанські хвилі,
що сильні вітри женуть.
Бувають колючі, наче
розбиті дзеркальні скельця.
Ранять і захищають,
як плаче Душа твоя...
І сяють іскринками Сонця
від того, що щастям зветься.
Тоді вони, як віконця
в яких - Небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873532
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Tanita N