Жадана поразка

Я  навіть  всміхнутись  до  тебе  собі  не  дозволю,
Хоч  вроди  такої  не  бачив,  відколи  живу,
І  хай  моя  пристрасть-  стакато  вистукує  соло  –
Затято  і  міцно  тримаюся  ще  на  плаву.

Не  смій  так  дивитись  на  мене  заклично  і  ніжно,
Бо  вже  моя  воля  бринить  на  останній  межі.
Який  антидот  мені  вжити,  допоки  не  пізно,
Допоки  без  тебе  вдається  ще  дихати  й  жить?

Та  ось  уже  повінь  ламає  останні  кордони
І  зносить  осколки  усіх  засторог-заборон,
І  вже  без  наказу  в  атаку  пішли  легіони  –
Чи  то  наступать,  чи  скоріше  –  здаватись  в  полон…




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873531
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Зелений Клин