А вітер злиться,- виє, свище,
Роздмухує вогонь сильніше…
Смогом несе від попелища,-
Око весна зовсім не тішить…
Здається гіршого не було,
Хоч вірус блеяв при короні,
Але про те чомусь забули,-
Місце тепер дали на троні…
Журнал ЗОЖ,- дві тисячі третій,-
У вересні,- стаття де преси,
Що коронований,- на злеті
У буйстві тім значний агресор…
Природа кличе,- схаменіться,
Куди ви йдете, добрі люди?
Найперше – Богу помоліться,
Бо лише він знає, що буде!
Та не надійтеся на квоти,
Що винесуть слуги обрані,
А приступайте до роботи,
Бо економіка на грані…
Занепаду життя,- тож значить
Обставини, де аномальні,-
У скруті всій миряни плачуть,
Чекаючи всі дні летальні…
Адже звучить скрізь – пандемія
З вакциною,- незрозуміло,
Від цього, справжня алергія,
Що рушить мозок, душу, тіло…
Йде з вітром клич той,- проявити
Свої знання, досвід, уміння,
Не існувати,- знову жити,
Знайти ясне порозуміння!
26.04.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873515
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Єгорова Олена Михайлівна