Байка Жар-птиця


                                                   

В’юнка  дівчина  сміється
Вабить  і  чатує
Стежка  в’ється  ,  серце  б’ється
--  Дівку  уполюю,
Не  знехтую  у  траві…
Загриміло  щось  вгорі.
           В  спалах  крешуть  блискавиці
           Незбагненне,  захват,  жах
           Довбенієм  мовби  з  криці
           Дибки  пристрасть  у  очах.
Оговтались,  то  як  бути
Біля  нас  –  копиця
Заповзли,  злились  до  купи
У  руках  жар-птиця.
У  негоду  –  дивина
Обійшлося  без  вина.
             Крешуть-брешуть  блискавиці
             То  не  наша  справа,  так…
             Поцілунків  зморив  бліц.  І…
             Шок…  Овва…  Розплата.  Га?!..
Як  голубилася  киця
Й-ой,  Перун  –  нахрапом
Спалахнула  вмить  копиця
Голяка  по  хатам.
Реготало  все  село
І  ступа,  і  помело.
         Салютують  блискавиці
         Лицарю  і  леді  –  ні.
         Все  те  дійство,  як  на  плівці
         На  гачьку  бач  в’їдливі!        
                   Червень  09.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873337
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Сколібог