Миючи сковороду,
можна забути про те,
де ти – в раю чи в аду –
посуд промив і протер.
Можна забути про світ,
де в тебе щастя крадуть
війни, стихії, "covid",
миючи сковороду!
Зникне дефолт і дебіл
у дзюркотінні води.
В серці втамовує біль
драєння сковороди.
Кращий психолог, авжеж.
Викинеш скоро руду
шапку поліських пожеж,
миючи сковороду.
Мов українців – "граблі" –
рухом по колу веду,
з мозку викурюю бліх
миючи сковороду.
П'яту колону попів,
кляту північну орду
так забував, аж упрів,
миючи сковороду.
Рідних запроданців – рій,
зайшлий чужинецький рід
легко в думках розігрій
на язиках сковорід.
Зверху і знизу сусід:
дятел і слон-вередун.
Краще забути усіх,
миючи сковороду.
Душу вже ніц не гребе.
Маєш основу тверду.
Світ не спіймає тебе,
скочивши в сковороду.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873264
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2020
автор: Олександр Обрій