[b] Чорнобиль…місто-привид, місто-пустка,
Тридцять чотири роки в самоті.
І тільки зелень розрослася густо,
Та без людей їм – порожньо в житті…
Охопить око кинуті хатини
Що сиротами люд домашній ждуть.
В зоні відчуження - лише тварини
У розмаїтті трав тепер живуть.
Буяє ліс. Співають дзвінко птахи,
З’явилися олені та вовки.
А смерть дріма тепер під саркофагом,
Біди нам наробивши на віки…
Забруднені – колись родючі землі,
Занедбані – і села, і міста.
І стільки вже квітучих весен теплих
Ніхто з людей сюди не поверта…[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2020
автор: Вєра Євгеньєвна