[color="#2140a6"]Лампа осяє галактики дальні,
Кроки у просторі надто легкі.
Ти поринаєш у космос вітальні,
Де причаїлися тіні хиткі.
Ранку прозорість ховають ролети,
Сутінки - ночі вчорашньої клон.
Можна порізатись вістрям комети -
Смугою дня, що порушив твій сон.
Це не хвороба - застуда звичайна!
Світ диха важко з людьми в унісон.
Може, погода така аномальна,
Наче смертельний пробіг марафон.
Вітер по місту шугатиме злісно.
Знай, вже ніхто не потисне руки!
Ми залишаємось - нині і прісно
Темного Всесвіту одинаки.
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873156
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2020
автор: Стах Розсоха