ТРЕБА ПОВІРИТИ В ЦЕ

«Серце  людям  віддай,  душу  –  Богу,  
Честь  і  совість  –  залишиш  собі»,  –  
Такі  чути  слова  мала  змогу  
Я  від  батька,  коли  у  журбі  
Залишала  поріг  отой,  отчий,  
Де  і  слово,  і  перший  мій  крок,  
Найрідніші  де  матері  очі  
У  молитві  до  Бога  й  зірок  
Все  про  долю  щасливу  благали,  
Допомоги  просили  дочці:  
«Між  людьми  будь  людиною,  Галю,  
Пам'ятай  настанови  оці.»

Пролетіли  літа  й  люті  зими,  
Буревії  життєві  трясли,  
І  жила,  й  працювала  із  ними  
У  чеканні  добра  і  весни.
І  хоч  осінь  на  скроні  упала,  
Не  забуду  батьків  настанов,  
Як  би  всім  вони  в  душу  запали
І  життя  повторилося  знов,  
Все  було  б  набагато  простіше,  
Ми  б  шукали  в  житті  інший  сенс.  
Ти  і  я  були  б  теж,  мабуть,  інші,  
Тільки  треба  повірити  в  це.
 09.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872948
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Ганна Верес