ГОЛОС ДУШІ

Ранком  тихим  осіннім  
Там  гуляє  туман.
 Різнотрав'я  на  сіно…
 Гір,  ярів  там  нема.  
Плине  річечки  русло,
 Понад  нею  –  село.  
І  хоч  хат  там  не  густо,  
Та  було,  ні,  жило.  

Учепилось  корінням  
Вікопомних  дубів,  
Верб  крихких  і  тендітних,  
Що  схилились  в  журбі.  
Щедрі  яблуні  й  груші  
Пригощають  село,  
Щоб  добріш  були  душі.  
І  рясніло  зело…  

А  на  пагорбі,  вище,  
Рвуться  в  небо  хрести  –  
То  –  сільське  кладовище,
Хоче  рік  весь  цвісти.  
Рушники  там  і  квіти.  
Їх  полощуть  дощі.
І  здається,  що  звідти  
Чути  голос  душі:  

«Будьте  мудрими,  люди,  
Землю,  працю  любіть,
 І  село  ваше  буде
 Жити  в  сонмі  століть!»  
03.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872945
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Ганна Верес