На щастя-долю вишитий рушник
Мені колись хрещена дарувала.
Скільки з тих пір уже минуло літ,
Я ж бережу його як світлу пам"ять
Про жінку, її руки золоті,
Якими пестила вона мене в дитинстві.
Стелились вишиванкою в житті
Її шляхи нелегкі і тернисті.
Коли у руки брала полотно
І голочку.Та нитку заселяла -
Творила диво-дивне.І воно
Захоплювало всіх та чарувало.
А скільки тих барвистих рушників
Сільські оселі нині прикрашають
Та храм місцевий, ними сяє він,
Бо жінка їх постійно дарувала.
Прийшла пора, її чуйна душа
В Небесне Царство тихо відлетіла.
Та житиме майстриня в рушниках,
Що вишивала за життя уміло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872843
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.04.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський